Історія церкви пов’язана із пастором Олександром Рудинцем. Він в четвертому поколінні християнин. З дитинства навчався музиці. В церкві грав в оркестрі, а згодом керував ним. Навчався в музичному училищі. В армії по-особливому пізнав Бога і пообіцяв служити Йому до останнього подиху.

В 1989 році Олександр розпочав християнську радіопрограму «Жива Вода» на обласному радіо, а також однойменну газету. Багато інтелігентних людей поважали Його. Відгуків було чимало, бо в ті часи був духовний голод і інтелігенції було заборонено навіть думати про Бога. Закономірно, що коли з’явилась свобода — цікаві люди потяглися, щоб більше знати. Тоді Олександр організував уроки вивчення Біблії. Так з’явилась група людей готових охреститися. Проводили зібрання по домівках.

Згодом група людей, що стали віруючими, відчули необхідність перебувати в сім’ї Божій — в церкві. «Я молився і Бог сказав, що це твій час. Ти маєш піти і почати церкву» — розповідає пастор. Приїхали друзі з міста Вроцлав (Польща) з церкви «Слово Життя» і служителі рукопоклали Олександра на пастора. Церкву назвали «Незалежна Христова Церква». Це було в 1992 році.

В 1995 році Бог відкрив пастору Олександру, що час будувати храм. Міська влада виділила землю в гарному місці, архітектори зробили макет і креслення. Це було диво, що невелика кількісно церква розпочала таку грандіозну справу.

Потім пастор Олександр багато подорожував по церквах, а багато місіонерів відвідувало його церкву. Багато цікавого, що бачив пастор Олександр у інших намагався впровадити і в свої й церкві. Перші кроки інколи були дивними і незвичними. Наприклад, пастор відчув, що мало просто співати про Бога, головне — піснею славити Його. Виглядав диваком, бо найняв найкращих естрадних музикантів міста, щоб щонеділі на служіннях грали прославлення, про яке вони не мали уявлення. Плоди не забарились, згодом музиканти познайомились з Ісусом, а прославлення і до сьогодні гордість «Царства Божого».

Серед християн підіймались творчі особистості. Народились кілька різноманітних професійних музичних і театральних проектів. Бог дав професійну музичну та відео апаратуру. Діти Божі підіймались творчо на якісно новий рівень.

На одному з служінь в 1998 році Дух Святий по-особливому втрутився в церкву, наповнив пастора Олександра. З того часу справи пішли інакше. Люди почали переживати Бога, шукати більше Його Лиця, Його присутності, а не просто розповідати і співати про Нього. Плоди Богошукання не забарились. Церква почала переживати Божу присутність і зросла кількісно майже вп’ятеро. Бог являв чудеса.

За сприяння пастора Олександра створено кілька фондів, які виконують різноманітну благодійну роботу. На сьогоднішній день ці організації відомі у Західній Україні — ведуть дуже активну соціальну роботу.

Згодом пастор Олександр отримав відкриття, що кожен християнин цар і священик Бога Живого. Бог дав церкві нову назву — «Царство Боже» і показав емблему у вигляді корони з палаючими кутами. А у 2003 році церква «Царство Боже» і інші церкви створили об’єднання з одноіменною назвою. Олександр отримав апостольське бачення і став єпископом цього руху. До нього ввійшло біля 20 церков з різних регіонів України.

На сьогоднішній день пастор Олександр і церква «Царство Боже» продовжує рухатись пророчо в прославленні, Дарах Духа і в любові. Йдемо за Богом і віримо, що для кожного часу, місцевості, для кожного християнина Бог має особливий план. І один з найважливіших чинників успіху — шукати і впроваджувати Його Волю.